Битва циганів або Balkan Brass Battle у Києві
Наприкінці січня Київ почав робочий тиждень зі свята - балканського свята, яке принесли у своїх мідних трубах Fanfare Ciocarlia та Boban i Marko Markovic Orchestra. Прямо на сцені Crystal Hall румунські та сербські музиканти влаштували бій за звання королів циганської духової музики, ім'я котрому - Balkan Brass Battle.
Ще до початку концерту було помітно, що послухати відомі колективи прибули не лише українські шанувальники, а й багато іноземців. У залі можна було почути розмови щонайменше сербською, румунською та французькою. Це й не дивно, адже тур набув широкого розголосу по всій Європі та порадував прихильників балканської музики з багатьох країн. Обидва гурти вийшли на сцену одночасно, після чого їхні лідери представили власний погляд на те, хто з них посідає перше місце серед циганських духових колективів. Звісно, ці погляди не збігалися, тому битви було не оминути. Підкинута монетка визначила, що першими гратимуть румуни, а їхні сербські опоненти негайно залишили сцену. Надалі колективи виступали почергово, поступаючись місцем на сцені один одному.
Отже, першим кроком змагання був виступ румунів Fanfare Ciocarlia. Щойно вони почали грати, зал пустився в танок, бо під ці надзвичайні звуки просто неможливо стояти нерухомо. Історія Fanfare Ciocarlia цікава тим, що музиканти походять з невеличкого села Зеце Пражіні у східній Румунії. Вони грали на місцевих весіллях та похоронах, доки німецький продюсер Генрі Ернст не запропонував їм організувати власний тур. Перша спроба не була вдалою, оскільки виявилася збитковою, проте вже незабаром Ернста разом з колективом запросили виступити на фестивалі. З цього починається зіркова історія румунського гурту. Центральне місце у київському виступі, як і завжди, займав "маестро" Опріка Іванче. Виконуючи карколомні саксофонні соло на самому краю сцени, він безумовно завоював серця київської публіки своїм талантом та харизмою. Репертуар румунського колективу складався як з румунських, циганських та інших народних мотивів, так і балканських обробок сучасних тем, таких як "Караван" Дюка Елінгтона та тема з фільмів про Джеймса Бонда.
Гідним суперником Fanfare Ciocarlia виявились серби Boban i Marko Markovic Orchestra. Відомі своїм лідером - трубачем-віртуозом Бобаном Марковічем та неодноразовими перемогами на фестивалі трубачів у Гучі, музиканти показали не меншу майстерність у володінні духовими. Не так давно, у 2004, лідерство перейшло від батька до сина - молодого Марко Марковіча. Тоді ж було змінено назву колективу на сучасну. Відтоді Бобан та Марко разом керують цим неповторним оркестром, завойовуючи нові й нові серця своїми виступами. Останні треки колективи грали разом, при цьому на сцені було аж 24 музиканти одночасно. Порадували киян і виходом на біс, зігравши кілька відомих хітів, що не ввійшли до основного сету. Активного протистояння як такого не було - публіка була налаштована не судити, а насолоджуватись виступом двох гігантів балканської сцени на одному майданчику. Хоча порівняти було що: червоні сорочки в румунів та чорні з білими комірцями у сербів, досвідчений склад Fanfare Ciocarlia та більш молоді Boban i Marko Markovic Orchestra, статечний Опріка Іванче та артистичний Марко Марковіч. Контраст був у всьому, але замість сумнівів він додавав лише різноманітності та унікальності київському виступу.
Піднесений настрій виявляли як музиканти, так і публіка. Під час першого виступу сербів один чоловік у залі звідкись вихопив сербський прапор і розмахував ним до кінця концерту. Маестро Опріка в перервах між грою на саксофоні подавав фотографам знаки, що стежить за ними, а дівчині з передніх рядів адресував міжнародний жест "Call me". Коли до розтрубу його інструменту хтось поклав купюру, музикант негайно приліпив її до лоба і дограв пісню в такому вигляді. Під час виступів сербського гурту маестро виходив до барабанщиків зі склянкою віскі в руках. Натомість Бобан Марковіч теж не міг втриматись і підігравав румунським колегам на ударних, а під кінець спільного виступу показував киянам, як треба стрибати.
У результаті переможцями виявилась публіка, бо побачила виступ двох найвизначніших циганських духових колективів у своєму місті. Жодного голосування не проводили, а глядачі могли виявити свої симпатії на виході, придбавши футболку з символікою одного з гуртів. Сподіваємось, не востаннє ми мали змогу побувати на справжньому балканському святі. Чекаємо нових сюрпризів від BalkanFest!
Текст - Лис Микита спеціально для порталу "Сито" Фото - http://www.revolutionmusic.com.ua/balkan_brass_battle_kiev |
